Департамент захисту довкілля та природних ресурсів  Сумської обласної державної адміністрації

м. Суми, майдан Незалежності, 2, 40000 

Приймальня: (0542) 70-09-55;

Управління дозвільної системи та регулювання природоохоронної діяльності: (0542) 70-09-56;

Управління природних ресурсів та заповідної справи: (0542) 70-09-51.

Номер «гарячої лінії»:

+380996467859 

E-mail:  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

 Розпорядок роботи: понеділок - четвер – з 8.30 до 17.30; 

п’ятниця – з 8.30 до 16.15;
обідня перерва – з 12.15 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя.

 

КАЖАН – ОДИН З НАЙКРАЩИХ ДРУЗІВ ЛЮДИНИ У ПРИРОДІ!

Кажани (рукокрилі) — одна з найбільш вразливих груп ссавців. Рукокрилі поділяються на дві великі групи – криланів (або «великих рукокрилих», яких називають також летючими лисицями або летючими собаками) і кажанів («малих рукокрилих»). В Європі й на території України поширені виключно кажани (в Україні – родини гладеньконосих і підковоносих). Всі види кажанів української фауни є виключно комахоїдними – харчуються комарами, жуками, метеликами й іншими, збираючи їх із поверхні водойм, кори дерев та ловлячи в повітрі; деякі види здібні до полювання на павуків.

Відповідно, відіграють важливу роль у функціонуванні екосистем. Ці дивовижні представники фауни України, які кількісно є найчисельнішими серед ссавців (нараховують понад 1100 видів кажанів у світі), є єдиними тваринами, здатними до активного польоту. У кажанів розвинена унікальна здатність до ехолокації, нюх та слух, що допомагає їм полювати і орієнтуватися в просторі саме вночі. Кажани, полюючи в сутінках і вночі, поїдають комах, малодоступних для денних птахів. Вони знищують не лише шкідників сільськогосподарських і лісових культур, а й тих, які завдають шкоди самій людині. Доведено, що один кажан за ніч з’їдає від 500 до 3000 комарів. Тому їх потрібно оберігати. Адже причини їх зникнення іноді досить банальні, зокрема елементарна неграмотність і забобони людей. Серед інших причин: вирубування дуплистих дерев (деякі види кажанів селиться в дуплах), застосування різних отрутохімікатів та відсутність придатних місць для проживання.

Сусідство з людьми для рукокрилих нерідко стає дуже проблемним, переважно через необізнаність людей та численні упередження щодо цих тварин. Нерідко сховища рукокрилих знищують, а кажанів убивають. Внутрішній простір багатьох будинків є погано ізольованим. Нерідко кажани потрапляють всередину і там гинуть.

Всі види кажанів української фауни занесено до списків Червоної книги України, а також ратифікованих нашою державою міжнародних угод, а саме – Бернської конвенції (Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі), Боннської конвенції (Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин) і Угоди про збереження кажанів в Європі (EUROBATS). Важливо пам’ятати, що ці тварини отримали високий охоронний статус не просто так – їхня чисельність скорочується. Власне, самі рукокрилі не можуть облаштовувати собі житло через непристосованість кінцівок до виконання цієї функції, тому використовують як природні сховища (печери, скелі, старі дуплясті дерева), так і антропогенні об’єкти: порожнини в будівлях (за обшивкою балконів, горища, конструкційні шви), інженерні та технічні споруди, гірничі виробки тощо. Втрата сховищ є критичною для кажанів і може поставити під загрозу населення кажанів певної території. Найпоширеніші випадки руйнації сховищ – вирубування дерев, засипання печер, встановлення металопластикових віконних рам (якщо це відбувається пізньої осені, в щілинах між стіною та попередньою рамою нерідко знаходять уже сплячих кажанів). Загрозу для кажанів становлять також вітроелектростанції (на лопатях генераторів гине чимало птахів і рукокрилих, що мігрують). Крім того, критичним є й застосування пестицидів і, відповідно, зменшення кількості комах, якими кажани живляться.